Ірис (лат. Iris)

ПРО РОСЛИНУ

Ця квітка була відома людям дуже давно. Зображення іриса були знайдені на Криті серед розписів Кноського замку, побудованого ще в кінці ІІІ тисячоліття до нашої ери.

За веселкову розмаїтість кольорів цієї квітки її названо ім'ям грецької богині Іриди, яка спускалася на землю, щоб сповістити людям волю богів.

Назву «ірис», яка в перекладі з грецької означає «веселка», рослині дав лікар і дослідник природи Гіппократ.

Ірис прикрашав герб міста Флоренції. Римляни назвали місто, навкруги якого росли плантації білого ірису, Флоренцією, що означає «квітуча».

Як релігійний символ ірис вперше з'являється в школах живопису ранніх фламандських майстрів, і на зображеннях Діви Марії він присутній як разом з лілією, так і замість неї.

Це символічне значення пов'язане з тим, що назва «ірис» позначає «лілія з мечем», що наводить на думку про скорботу Марії за страждання Христа.

ПОСАДКА

Ґрунт для ірисів повинен бути нейтральним або злегка лужним. Він також повинен бути вологопроникнений.

Кислий, глинистий, погано вбирущий воду ґрунт категорично не підходить цим рослинам. Важкий, щільний ґрунт можна розбавити піском.

Місце для зростання ірисів має бути сонячним. Навіть часткова тінь їх пригнічує.

Для посадки ірисів роблять яму достатньої глибини з земляним пагорбом у вигляді конуса на дні.

Поміщають туди саджанець, акуратно розправляють коріння на конусі, засипають землею, поливають і ущільнюють.

Важливо не заглиблювати іриси при посадці.
У ґрунті повинно бути не менше 2/3 саджанця.

Верхівки довгого листя підрізають на висоту близько 20 см.

На одному місці іриси ростуть не більше 3-5 років. Далі кущам потрібен поділ і омолодження.

ПОЛИВ

Що стосується поливу, то строго стежити за кількістю одержуваної рослинами вологи важливо саме в фазі бутонізації.

В цей час полив повинен бути регулярним і достатнім.

Взагалі ж поливати іриси потрібно тільки тоді, коли грунт біля коренів стане дуже сухий.

ДОГЛЯД